Шорсткість поверхні є важливим показником якості обробки металу. Однак на кінцеву шорсткість заготовки впливає набагато більше, ніж сама полірувальна машина.
Початковий стан заготовки є першим фактором. Глибокі сліди механічної обробки, дефекти лиття або важкі задирки можуть вимагати етапу шліфування перед початком тонкого полірування.
Абразивне середовище також має великий вплив. Грубий матеріал забезпечує сильнішу дію різання, тоді як тонкий матеріал зазвичай використовується для очищення поверхні та полірування.
Час обробки також впливає на кінцевий результат. Збільшення тривалості циклу може покращити гладкість поверхні до певної точки, але надмірна обробка може забезпечити обмежені додаткові переваги.
Рух машини та інтенсивність обробки також важливі. Відцентрові, вібраційні, бочкові та магнітні фінішні машини створюють різні шаблони руху та контактні сили.
Також слід враховувати матеріал заготовки. Алюміній, нержавіюча сталь, мідь, цинковий сплав і сталь по-різному реагують на абразивну дію.
У багатьох випадках досягнення низькогошорсткість поверхнівимагає кількох фінішних етапів, а не одного агресивного процесу.
Практична послідовність обробки може включати видалення задирок, шліфування, проміжне полірування та остаточне полірування.
Тому метою має бути створення стабільного процесу, а не просто збільшення часу полірування.
Для точного виробництва випробування зразків і вимірювання шорсткості поверхні є важливими для визначення правильної комбінації машини та середовища.
